 Пролунав Останній Дзвінок. Але щоденно шкільне подвір’я зранку заповнюється
школярами, лунають їх дзвінкі голоси, веселий сміх. Учні разом із вчителями
вирушають на навчальні екскурсії, практичні заняття з різних предметів.
29 – 30 травня 2011 року восьмикласники та десятикласники провели навчальні
екскурсії з теми «Стежками козацької слави». Території, де нині знаходиться
наше село Балівка, входили до складу Війська Запорізького. В 1768 році на цих
землях виникла Протовчанська паланка. Запорізькі козаки несли почергову
прикордонну службу, захищаючи українські землі від кримських татар. Для цього
на кордонах запорозьких земель і по всій її території на початку 30-х років XVIII століття була збудована система сторожових форпостів,
які утворили так звану Українську лінію. В селах Балівка, Лобойківка,
Петриківка, Могилів і до цього часу збереглися такі укріплення або їх залишки.
Два земельні
форпости стоять у нашому селі. Саме до них і відправилися старшокласники.
Мета екскурсій –
дослідити козацькі редути, доторкнутися душею до козацької слави наших предків,
відкрити для себе нові сторінки в історії рідного краю.
 Одне із козацьких
укріплень знаходиться поблизу школи. Саме від нього і розпочалася навчальна
екскурсія. Цей редут має висоту близько 5 метрів. Укріпленою частиною він зорієнтований на
південь, добре збереглися його бокові земляні вали. До такого сусідства з
козацькою пам’яткою жителі села звикли. Через нього пролягли численні стежки,
якими учні протягом навчального року приходили до школи. Взимку схилами
укріплення дітвора спускалася на санках.
В останні травневі дні степові трави і квіти строкатим килимом стелилися по його схилам і, пробуджені від ранкового
сну дитячими ногами, наповнювали повітря духмяними запахами. На такий,
здавалося б звичний, об’єкт дивилися учасники
екскурсій під іншим кутом, уже як юні дослідники історії рідного краю. Вони
пригадували події, пов’язані з козацтвом: героїчну боротьбу в ворогами
українського народу, любов до свободи, військову майстерність, звичаї, побут
козаків.
Далі шлях
учасників екскурсії проходив вулицями рідного села. Особливу увагу звертали
учні на старі хатини, що, ніби соромлячись своєї старості, ховалися серед
зелених садків. Школярі познайомилися із особливостями сільської архітектури
початку та першої половини ХХ століття, звернули увагу на способи спорудження
стін глиняних хатин, особливості будівництва рогозяних дахів.
 Ось так,
досліджуючи Балівку, учасники екскурсій подолали двокілометровий шлях щоб
відвідати ще одне козацьке укріплення, яке старожили називають Майданом. Він
являє собою насип, в центрі якого заглиблення великого діаметру. Вхід в
укріплення прикривають два високі вали.
Майдан, зарослий густими травами, манив на свої вали та укріплені бокові
стіни. Травневий вітер гуляв на його
схилах. Велич цієї грандіозної споруди збуджувала уяву, допомагала перенестися думками на кілька
сотень років назад.
 Школярі уявляли, як на
його валу стояла козацька "фігура" (сигнальна
вогняно-димова споруда) і вишка, на якій
чергували козаки-спостерігачі, і гармати, начищені до блиску, з нетерпінням
чекали сигналу до пострілу. Здавалося,
ще мить і тривожно заіржуть коні
розвідувальних загонів (бекетів або пікетів) січовиків, примчить недобра
звістка про наглий черговий напад кримських татар на українські землі. І тоді
дружно гримнуть козацькі гармати, запалає висока фігура і вітер підніме
чорний-чорний дим до самих хмар. Козацький дозор на форпості, що знаходиться у
Лобойківці, передасть цю звістку далі і задимлять фігури та стрілятимуть
гармати в Петриківці, Могилеві і далі аж до північних кордонів Війська Запорозького Низового .
Відійшла в далеке
минуле Козацька Доба, але стоять на землі балівській земляні форпости як величні пам’ятники
славним синам України, які виборювали їй волю!
Учитель історії Т.Ф. Півнєва
Дивись альбом...
|
