Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знає, скільки безневинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.

    З метою вшанування пам’яті жертв голодомору та виховання в учнів ціннісного ставлення до держави, поваги до її історичного минулого та збереження державних традицій, 25.11.2021 у Балівському ліцеї Слобожанської селищної ради було проведено інформаційно-просвітницькі заходи. У шкільній бібліотеці організована виставка фотоматеріалів та публіцистичної літератури «І пам’яті свіча не згасне…», яку відвідали учні.  У 3 класі ( кл.кер Л.М.Лавро) пройшла виховна година « Допоки пам’ять в серці не згасає», в рамках якої діти  малювали свічу пам’яті по загиблим. Всі учні початкової школи провели оглядову екскурсію закладом, де були розташовані тематичні  інсталяції , виставка плакатів ,створені учнями  5 – 11 класів.  У 5 – 7 класах пройшла година пам’яті і скорботи «Голодомор – біль душі і пам’ять серця». Учні читали вірші, спогади очевидців тієї страшної трагедії, переглянули відеоролики Українського інституту національної пам’яті «Історія гідності. Голодомори», « Голодний дух» та «Де б ти не був – вшануй померлих від голоду!». Для учнів 8 -11 класів було проведено відкриту  Годину пам’яті і скорботи  «Ми - молоді весняні квіти, голодні, босі і роздіті»,.. яку підготували учні 10 класу ( кл.кер. Т.О.Добровольська). Ці виховні години запам’ятались усім завдяки емоціям суму, жалю і співпереживання, які відчувалися у кожному слові і русі її учасників.

Також усі  учні ліцею приєдналися до створення панно « Незабудки пам’яті».

Сьогодні квітка незабудка використовується, як символ пам'яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні . Вона нагадує нам і нашим дітям, що ми не маємо права забути події тих років...

Голодомор торкнувся кожної родини в Україні…

Втратимо пам'ять — втратимо свідомість…

Це потрібно не їм — це потрібно нам…

Тоді їх міг врятувати хліб…

Тепер нас врятує пам'ять.

                                  ...Ніде нехай такого більш не буде!

Хай день новий життя несе нове.

Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!

В достатку Україна хай живе!