Напередодні Свята Великої Перемоги учнями школи було проведено акцію "Спасибі Вам за подвиг, ветерани!" Невблаганний час щорічно жорстоко зменшує кількість тих, хто були живими свідками і учасниками загальнолюдської трагедії, що розгорталася близько 70 років тому на теренах нашої Вітчизни. В нашому селі зараз проживає 5 ветеранів Великої Вітчизняної війни. До кожного з них зі словами подяки за декілька днів до Свята прийшли їхні "правнучата" - учні Балівської школи.
4 травня учні 5 класу на чолі з класним керівником М.С. Кірюшатовою відвідали ветерана війни Володимира Филимоновича Лісковського. Коли розпочалася війна йому виповнилося лише 15 років, тому на фронт його в 1941 році не взяли. Разом з іншими жителями Балівки йому прийшлося прожити жостокі роки гітлерівської окупації. Після визволення села, восени 1943 року, Володимир Филимонович був мобілізований до лав Червоної Армії. Бойове хрещення він прийняв у жорстоких боях під час Аульської операції з форсування Дніпра. В боях під райцентром Дніпропетровської області Софіївкою його було тяжко поранено і відправлено до тилового госпіталю. В.Ф. Лісковський був надзвичайно радий зустрічі зі школярами. Діти привітали ветерана з наступаючим Святом і запросили на мітинг, присвячений Дню Перемоги.
Учні 2 та 6 класів під проводом класних керівників О.Л. Легези та Н.М. Чехлатої в цей же день побували в гостях у Миколи Григоровича Креміня. Діти радо привіталаи ветерана з наступаючим Святом, передали йому невеличкий солодкий презент. Вони довго спілкувалися з сивочолим земляком, слухали його оповіді про воєнні роки. Микола Григорович попав на фронт у 1944 році. Він воював у складі І Українського фронту. Після тяжкого поранення продовжив свій бойовий шлях, визволяючи Латвію, там же був поранений удруге. Свято Перемоги зустрів у військовому госпіталі м. Рига. Микола Григорович нагороджений двома бойовими медалями "За Відвагу".
В гостях у Раїси Іванівни Воронової побували учні 3 (класний керівник Г.В. Кошля) і 9 (класний керівник Т.Ф. Півнєва) класів. Привітавши ветерана, діти вручили їй подарунковий набір, малюнки, поробки і квіти. Раїса Іванівна була в'язнем нацистського концтабору. Будучи десятирічною дівчинкою, вона на собі випробувала весь жах гітлерівської політики геноциду по відношенню до представників "неарійських" народів. Німецькі кати примушували маленьких дітей працювати на торфових розробках з самого ранку до глибокого вечора. Діти сотнями помирали від голоду, нелюдських умов праці, жорстоких знущань. Раїсі Іванівні вдалося вижити в тих жахливих умовах. У 1944 році в'язні табору були звільнені наступаючими частинами Червоної Армії. Раїса Іванівна дуже зраділа візиту юних балівчан. На згадку про зустріч вони сфотографувалися.
Також дуже радий візиту школярів, учнів 8 класу (класний керывник Т.О. Черненко), був Олександр Миколайович Коновал. Він пішов на війну у 1942 році і пройшов її всю від Сталінграда до Берліна. Воював у складі 18 автобригади, а також 16-ї повітряної армії під командуванням генерала Руденка. Учні вручили Олександру Миколайовичу продуктовий набір і побажали йому здоров'я і довгих років життя.
Цими ж днями учні 7 класу привітали зі Святом ветерана війни Ширшова Пантелеймона Степановича. А десятикласники навідувались до Миколи Костянтиновича Сидора, який вже був тяжко хворий. А через два дні прийшла сумна звістка - Миколи Костянтиновича не стало... Героїчний фронтовий розвідник, двічи нагороджений медаллю "За Відвагу", пішов з життя напередодні головного Свята ветеранів, залишивши про себе незабутній спогад. Вічна Пам'ять Вам, Миколо Костянтиновичу!
