Субота, 2024-04-27, 1:43 AM
Вітаю Вас Гість | RSS

Балівський ліцей Слобожанської селищної ради

ISUO
Меню сайту
Календар
«  Квітень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Форма входу
Освітні сайти
Корисні сайти

Особливості роботи з обдарованими дітьми

     Для нашої держави створення  умов для роботи системи розвитку обдарованої особистості є необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Ось чому винятково важливого значення набуває науково-педагогічне і соціальне розв'язання проблеми розвитку творчо обдарованих дітей.
     Творча обдарованість розвивається тоді, коли людина (а для нас це в першу чергу – учень), є суб'єктом творчості. У творчості обдарована особистість переживає радість від свободи самовиявлення, усвідомлення необхідності співпраці і співтворчості з іншими людьми для досягнення продуктивності власного буття.
1. Характерні риси обдарованих дітей
     Завдяки певним особливостям поведінки, вмінню абстрагувати, ставити цікаві запитання, робити висновки, обдаровані учні привертають до себе увагу науковців, учителів, психологів, друзів, батьків.
     У результаті досліджень науковцями виділені такі характерні особливості обдарованих дітей:
- мають хорошу пам'ять, добре розвинуте абстрактне мислення;
- як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті;
- ставлять високі вимоги до себе, боляче сприймають суспільну несправедливість;
- наполегливі в досягненні результатів в сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук;
- хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів, що дає їм задоволення;
- завдяки численним вмінням (класифікувати, категоризувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, планувати й прогнозувати, робити висновки) здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів, фенологічних спостережень;
- вміють фантазувати, критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути до суті речей і явищ;
- ставлять багато запитань і зацікавлені в позитивних відповідях на них;
- урок для них дуже цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод;
- проявляють інтерес до читання, мають великий словниковий запас;
- із задоволення виконують складні і довготривалі завдання;
- завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, у більшості випадків, вміють швидко виділяти найбільш значимі відомості, самостійно знайти важливі джерела інформації;
- порівняно зі своїми ровесниками краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно мислити, здійснювати логічні операції;
- чимало з них ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу;
- їм притаманне почуття гумору, вони мають хороший стан здоров'я і частіше радісні, хоча зрідка зустрічаються і зі слабким здоров'ям;
- у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність, емоційна незбалансованість  порівняно з їхніми однолітками.
     Виділяють три категорії обдарованих дітей:
1. Учні з ранньою розумовою реалізацією.
2. Учні з прискореним розумовим розвитком.
3. Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.
     Учні з ранньою розумовою реалізацією – це учні, в яких при звичайному рівні інтелекту спостерігається особливе "тяжіння”, інтерес до якого-небудь окремого навчального предмета (до якої-небудь галузі науки чи техніки). Такий учень часто захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовою, літературою, історією, своїм предметом. Він може виділятись, значно випереджаючи ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу, поглибленістю інтересу до нього. Уроки з інших предметів можуть його обтяжувати.
     Учні з прискореним розумовим розвитком – це учні, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітні в молодших класах. За даними психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди пов'язаний з великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.
     Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей не виділяються розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту  та не проявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмета, але вирізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам'ять на які-небудь об'єкти, багатство уяви або здатність до спостереження).
     Розрізняють 6 сфер обдарованості дитини:
1. Інтелектуальна сфера. Обдарована дитина вирізняється гарною пам'яттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розв'язує різні задачі, зв'язно викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань.
2. Сфера академічних досягнень. Це успіхи з читання, математики, природознавства та інших навчальних предметів.
3. Творчість (креативність). Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність мислення, висловлює оригінальні ідеї.
4. Спілкування. Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та дітьми, виявляє лідерство в іграх і заняттях з дітьми, ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.
5. Сфера художньої діяльності. Дитина виявляє великий інтерес до загальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи відрізняються від інших оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодію. Із задоволенням співає, намагається створити музику.
6. Рухова сфера. Тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, вільне володіння тілом, високий рівень розвинутості рухових навичок.
2. Методи навчання обдарованих дітей
     Важливою проблемою для педагогів є виявлення, розпізнавання великих потенційних можливостей розвитку дитини в майбутньому, що дозволило б надати певні поради та вказівки, які б сприяли розвитку її здібностей.
    Методи навчання обдарованих дітей повинні відповідати:
-    своїм основним завданням – наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;
-    рівню інтелектуального та соціального розвитку дитини, різним вимогам і можливостям, виявляти основний та послідовний варіант розвитку здібностей дитини;
-    переходу від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.
     Творчі методи під час викладання націлені на:
- визнання раніше не визнаних  або невикористаних можливостей;
- повагу до бажання дітей самостійно працювати;
- вміння стримуватись від втручання в процес творчої діяльності;
- надання дитині свободи вибору;
- індивідуалізацію навчальної програми залежно від особливостей учня; створення умов для конкретного  втілення творчої ідеї;
- заохочення роботи над проектами, пропозиціями самих учнів;
- уникання будь-якого тиску на дітей;
- підкреслення позитивного значення індивідуальних відмінностей;
- схвалення результатів діяльності дітей;
- надання можливості загального внеску в роботу групи;
- повагу потенційних можливостей учнів, які відстають;
- демонстрацію ентузіазму;
- надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку;
- організацію безпосереднього спілкування звичайних дітей з обдарованими;
- отримання максимальної користі від захоплення дітей;
- терпимість (хоча б тимчасову) до безладдя;
- вміння переконувати та пропагувати;
- здатність до самоаналізу.
3. Усвідомлення «Я-концепції» вчителя
     Бернс Р. пропонує кілька запитань, які вчитель може поставити перед собою, аби перевірити адекватність свого сприймання учнів.
1. Чи знаю я, як насправді мої учні сприймають світ, зокрема, яким видаюсь я їм сам (сама)?
2. Що є для мене переважним орієнтиром – люди чи об'єкти? Чи задоволений я неформальними, теплими, емоційними стосунками з учнями? Чи, можливо, мені більше імпонує відчужене, безособистісне спілкування з ними? Що для мене важливіше – зміст навчального предмета чи особливості сприймання й потреби учнів?
3. Чи намагаюсь я змінити характер завдань для обдарованих і для невстигаючих учнів, щоб дати їм змогу відчути успіх розуміння, впевненість у собі? Чи вірю я у необхідність враховувати індивідуальні розбіжності, чи побудовані мої уроки таким чином, щоб кожен учень міг продемонструвати свої можливості.
4. Чи намагаюсь я встановити причину труднощів, які виникають у дитини в навчанні, або ж я завжди готовий (готова) звинуватити учня в його неспроможності?
5. Чи збуджує у школярів мій стиль викладання любов до учіння й інтерес до предмету?
     Ставлячи перед собою подібні запитання, вчитель зможе більш глибоко відрефлектувати власну поведінку. Подібні запитання спонукають на роздуми про особливості й наслідки своєї діяльності, що є необхідною передумовою як для самопізнання, так і для розуміння учнів.

Наші проекти
Школа для батьків
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Київський час
Powered by DaysPedia.com
Поточний Час в місті Київ
Нд., 16 Січня
Погода
Погода в Україні
Офіційні сайти
Новини освіти
Пошук

Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz