БАТЬКАМ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

     Вік ранньої юності збігається з переходом учнів до навчання у старшій ланці школи
(15-16 років).

     Десятий клас – це перехід на новий ступінь навчання і початок нового етапу вікового розвитку.

     Як етап розвитку цей період отримав назву раннього юнацького віку, головним завданням якого є життєве самовизначення. Самовизначення передбачає диференціацію розумових здібностей та інтересів, формування індивідуального стилю діяльності, вибір професії, розвиток самосвідомості, а також певних психосексуальних орієнтацій. Одним з найважливіших психологічних процесів ранньої юності є становлення самосвідомості і стійкого образу «Я».

     Як новий ступінь освіти – це початок навчання у старшій профільній школі. Як правило, із переходом у старшу школу у десятикласників змінюється соціальне оточення – новий склад класу, нові вчителі. Провідною діяльністю стає навчально-професійна діяльність.

     Старшокласники починають інакше ставитися до навчання у школі; дивляться на теперішнє з позиції майбутнього. Як правило, в учнів старших класів вже спостерігається тверда установка при виборі професії, хоча можливі і коливання в цьому питанні. Останні спостерігаються у тому випадку, коли кілька професій подобаються одночасно, має місце конфлікт між схильностями і здібностями, між ідеалом у виборі професії і реальними перспективами. На вибір професії впливають і думки інших. У старшому шкільному віці встановлюється доволі тісний зв'язок між професійними і навчальними інтересами: вибір професії сприяє формуванню навчальних інтересів, тобто старшокласники починають цікавитися тими предметами, які потрібні їм для обраної майбутньої професії.

     У старшокласників у порівнянні з підлітками, інтерес до навчання підвищується. Це пов'язано з тим, що складається нова мотиваційна структура навчання. Провідне місце займають мотиви, які пов'язані із самовизначенням і підготовкою до самостійного життя. Зберігають свою силу і мотиви, що лежать у самій навчальній діяльності, інтерес до змісту і процесу навчання. Така пізнавальна мотивація може поширюватися на всі предмети, на певний цикл предметів чи на окремий предмет. Старші школярі краще усвідомлюють своє відношення до навчання, причини. У зв'язку з високим рівнем самокритичності старші школярі, аналізуючи умови, що заважають їм навчатися, вказують на прояв у них таких негативних якостей характеру, як лінь, безвілля, непосидючість, невміння організувати свій час. Тобто своє відношення до навчання старшокласники пов'язують з притаманними їм індивідуальними психологічними особливостями.

     Подальший фізичний розвиток старшокласників сприяє формуванню навичок та вмінь у праці, спорті. Разом з цим фізичний розвиток впливає на розвиток певних якостей особистості. Усвідомлення своєї фізичної сили та привабливості впливає на формування у юнаків і дівчат високої самооцінки, впевненості у собі, життєрадісності тощо.

     Старший шкільний вік – це пора формування поглядів і переконань, формування світогляду. Старші школярі найбільш важливою сферою своєї самостійності вважають власні погляди, оцінки, думки. У цей період розвитку школяр не просто прагне, щоб його вважали дорослим, а й бажає, щоб визнали його оригінальність, його право на індивідуальність. Звідси – прагнення будь-якими способами звернути на себе увагу, що часто проявляється у демонстративному захопленні тим, що засуджують дорослі.

     Характерна особливість особистості старшого школяра – зростання його самосвідомості. Рівень самосвідомості визначає і рівень вимог старшокласників до оточення і самих себе. Вони стають більш критичними і самокритичними. У самооцінці старшокласники проявляють обережність: вони скоріше говорять про свої недоліки, аніж про переваги у характері і поведінці. Юнаки та дівчата намагаються глибше розібратися у своєму характері і своїх почуттях, у своїх діях і вчинках, правильно оцінити свої особливості.